Що в цьому житті важливо?

Будучи здоровими, ми рідко замислюємося над тим, який стан ми б переживали, якби захворіли. Але коли ми дійсно захворюємо, то думаємо лише про те, як би знову стати здоровими.

Скільки б багатства ми не накопичили в цьому світі, воно фактично не має жодного значення, якщо ми не відчуваємо себе здоровими. Це тісно пов'язано з усвідомленням власної смерті. В глибині душі всі ми знаємо, що проживемо на Землі лише кілька десятків років і після цього — кінець.

В такому випадку, що є важливим? Це дійсно цікаве питання. Гроші — ні, адже ми не можемо забрати їх із собою. Так само і з усіма нашими речами. Наявність грошей або власності тимчасова. Ці речі перестануть хвилювати нас, коли ми помремо.

Тоді дехто згадує про свої стосунки з людьми. Їм здається, що сім'я та друзі повинні бути найважливішими. Однак коли ми залишимо цей світ, ми втратимо з ними контакт.

Деякі люди ніби помирають, а потім раптово оживають, що називається клінічною смертю. Багато хто з них розповідає про побачене за цей час. Вони передають свої враження, які здаються просто вражаючими. Дехто каже, що потрапив у погане місце, але більшість опиняється в гарному. Вони відчувають свободу від болю та страждань їхніх фізичних тіл.

Переживши клінічну смертю, багато хто розповідає про те, що побачив увесь процес свого життя, що все життя постало перед ним, включаючи всі добрі і погані скоєні справи. Вони побачили, як їхні вчинки та слова впливали на інших. Мабуть, це дуже тяжко усвідомлювати, якого болю ти завдав іншим.

Перед ними також показуються гарні справи, що вони зробили. Я пам'ятаю, як одна жінка, що побачила своє життя, сказала, що найсуттєвіша подія в її житті трапилася, коли вона була маленькою дівчинкою. Вона сказала, що найбільш важливим вчинком всього її життя було те, коли вона, тримаючи в руках маленьку квіточку, відчувала до неї невимушену любов. Це було найважливішим. За все її життя, вона зрозуміла, що це було найважливішим.

Знаючи, що одного дня перед нами постане все наше життя, ми можемо зробити висновок, що в житті важливо не те, хто ми, або якими речами ми володіємо, а те, як добре ми ставимося до інших. Отже, коли ми плануємо своє життя та встановлюємо собі цілі, можливо, було б непогано, якби ми спочатку думали про інших.

Життя безсмертне, але на Землі — ні. Як ми дивитимемося в очі людей, які спостерігали за тим, що ми робили, коли все буде закінчено? Будемо сподіватися, що тоді нам буде чому порадіти.