Наталка Карпа: «Хочу бути слабкою жінкою за плечима сильного чоловіка»

Заслужена артистка України Наталка Карпа – активна і харизматична жінка, яка своєю енергією живить не лише власний проект, а й усе своє дітище – продюсерський центр KARPARATION. Журналу «ANTURAZH» Наталка розповіла про творчі плани, зміни в житті молодшої сестри, особисті драми та мрії про власну сім’ю...

Наталко, нещодавно музичний простір здивував ваш дует із Іреною Карпою. Що взяли для себе із цього тандему?

Мені зателефонували і спитали: «Ти сидиш чи стоїш? Хочемо, аби ти заспівала дуетом пісню з Іреною Карпою з гурту Qarpa». Чесно кажучи, відчувала певне сум’яття. Я розуміла, що в мене аудиторія одна, в Ірени – зовсім інша. Але підсвідомо була переконана, що для мене один із найкращих дуетів – дует саме з Іреною.

Вона цікава, проста, говорить усе, що думає. У нас знайшлося немало спільних інтересів і тем для розмов. Краєчком ока бачила її спосіб життя – він мені сподо-бався. Ірена дуже активна. Незважаючи на те, що у нас було мало репетицій, деякі з них – взагалі у Скайпі, усе пройшло «на ура». Ми заспівали дуетом її пісню «Очі» та композицію «Don’t Turn». Усі, хто чув наш дует, просять продовження співпраці. Тандем вийшов цікавим і доволі душевним, хоча я очікувала певного «скандалу».

Коли ж чекати презентації вашого власного чергового хіта?

Десь під кінець літа представлю меломанам свою нову композицію «Звір», яку для мене написав знаний українських автор пісень Роман Бабенко. Він, на жаль, трагічно загинув минулого року. Вперше я виконала цю пісню під час свого сольного концерту і присвятила її автору. Спершу композиція мала бути доволі ритмічною і «денсовою», але мені захотілось зробити її повільною. Зараз допрацьовуємо цей трек у Києві на студії Руслана Квінти. «Звір» - пісня з особливим змістом, адже вона передає той стан, коли людина перебуває на межі, коли хочеться просто кричати.
Що зараз нового у вашій телекар’єрі?

Хочу виступити продюсером двох телевізійних проектів. В одному із них я буду ведучою. Зараз ми на стадії зйомок пілотних варіантів. Якщо все вийде так, як ми плануємо, восени у новому сезоні можна очікувати на два телепродукти від студії KARPARATION. Один із них виходитиме на центральному каналі, інший – на регіональному.

Нещодавно ви почали вести свій блог…

У дитинстві дуже хотіла вести щоденник. Та у третьому класі з цього вийшло всього три сторіночки, які потім десь загубилися. Один з львівських порталів запропонував мені трохи «пописувати». Зізнаюсь, це мене захопило, почала писати більше.

Вас не оминула футбольна «лихоманка» - записали аж дві тематичні композиції…

Ініціатором створення однієї із них став проект «Наша пісня» на Першому Національному телеканалі. Композицію «Давай, вперед» дуже добре сприймає публіка на концертних майданчиках. А іншу пісню ми записали у дуеті з гітаристом Володимиром Возняком – «Україна грає в футбол!». Було весело над нею працювати, на студії був невеликий хаос, бо ж запросили цілу групу підтримки, аби нам підспівувала. Тож до Євро-2012 ми підготувались добре.

Нещодавно ваше життя трохи змінилося – заміжжя сестри, її вагітність… Що відчуваєте?
Усе це трапилось за день до мого сольного концерту. Юля підходить і каже: «Ти знаєш, я заміж виходжу». Вона у нас затята футбольна вболівальниця, її чоловік – голкіпер і, наскільки я розумію, в її животику зараз теж товчеться футбольне дитятко (сміється – авт.). Пообіцяла мені, що я буду хрещеною мамою. Незважаючи на те, що у дитинстві ми з нею і сварилися, і билися, як усі сестри, зараз вона є моєю опорою, підтримкою, порад-ницею. Немає такого дня, щоб вона мені не передзвонила і не запитала, як у мене справи. Зараз Юля працює з дітками в дитячій естрадній школі KARPARATION, співає з ними, знімає відео, готує їх до конкурсів. До цього вона співала у групі Glamour, їздила активно на концерти, записувала пісні… Зараз стала більш домашньою, запрошує на смаколики власного приготування.

Вам ще не хочеться опинитися на її місці?

Хочеться, уже давно… Мабуть, ще не всі пазли до кінця склалися у моєму житті. Я ж Лев, я не можу без вогню.

Наскільки у вашому шаленому темпі життя є важливим чоловіче плече?
Якою б я не була ззовні сильною жінкою, яка багато чого може сама, в глибині душі так хочеться відчувати себе слабкою за плечима сильного чоловіка. У цьому, вочевидь, природа кожної жінки. Наприклад, таким чоловіком у моєму творчому житті можна з впевненістю назвати мого продюсера Ярослава Степаника. Це людина, яка підтримала мене у дуже важкий момент і примусила повірити в себе. Якби не він, я, мабуть, була б зараз лікаркою, матір’ю трьох дітей і так, як наша Юля, дзвонила б до мами і запитувала: «А як пекти сирник?» (сміється – авт.). Ярослав перевернув моє життя з ніг на голову і переконав займатися тим, що я справді люблю. Зарядив мене таким ентузіазмом, що мені вже не сила зупинитися. Ми працюємо разом майже 12 років, віримо один в одного та в нашу команду.

До цього творчого перевороту я жила іншим життям. У мене була кохана людина – справжня перша любов. Він був журналістом і музикантом. Це були такі почуття, від яких я не ходила, а літала. Але коханий трагічно загинув, і це стало переломним моментом для мене – я повністю переосмислила своє життя.

Зараз у серці Наталки Карпи є хтось, хто допомагає жити і творити?

Сім років у мене тривали стосунки, та зараз я на стадії усвідомлення того, що вони завершились. Щоправда, почуття і досі десь відлунюють. Зараз я мрію про сім’ю. Більш зріло й виважено дивлюся на стосунки, але істини залишаються простими: між чоловіком та жінкою мусить панувати довіра, ніхто не повинен обмежувати особистий простір один одного. Хоча для творчості такі переживання деколи потрібні, тоді проникливі тексти пишуться самі собою.

Розмовляла Юлія Тунік-Чорна