Братська любов надихнула групу Мері на створення десятого ювілейного кліпу

Пісня «Сестра «, виділяється з творчого доробку групи МЕРІ.

Зі слів фронтмена і автора музичного матеріалу цієї команди Віктора Винника, гурт довший час намагався бути осторонь соціально-політичних процесів в країні. Як каже Віктор : «Ми дотримувались «музичного нейтралітету». Бо коли чуєш відверту «соціалку» у піснях - це попахує «заказухою». Ми ж цим ніколи не займались».

Хоча в арсеналі МЕРІ вже є пісня, яка стала одним із гімнів «помаранчевого майдану», - це трек «Незнайомий мій брат». Пісня була написана до 60-оі річниці створення УПА. А це не багато не мало десять років тому. А те, що вона актуальна й досі свідчить про те, що в країні мало що змінилось.
«Сестра»- з одного боку пісня особистісна. У автора твору Віктора Винника молодша сестра вже десять років мешкає в Парижі. І ця пісня - невеличке пояснення всього, що за цей період часу змінилось в Україні. З іншого боку слова пісні зрозумілі багатьом, оскільки в них просто і доступно змальовано сьогодення нашої країни очима пересічного жителя.

У приспіві використано рядки вірша Василя Симоненка «усмішка твоя єдина…, очі твої одні». Ці слова адресовані нашій країні. Вони «як світло в кінці тунелю». В них вкладено простий і водночас глибокий зміст про те, що не дивлячись ні на що, країна повинна вистояти. Аналізуючи відгуки про «Сестру» в інтернеті, можна сказати ,що пісня цікава не тільки для мешканців західних регіонів. Напевно, це ще раз підтверджує те, що соціальна тематика актуальна в усій країні.

Крім цього Віктор Винник екранізував це невеличке послання своїй сестрі. У новому кліпі було вирішено зробити все якомога простіше. Напівтемне приміщення театру, сцена і один актор-музикант, якого зіграв сам Віктор. Для кліпу «Сестра» він не брав додаткових акторських курсів, а просто поводився так, як і в буденному житті. І хоча у відеороботі використано одну локацію, але у «Сестрі» Віктор задумав передати невеличкий філософський підтекст – такий собі бонус до аудіо запису. Це те, що хотілося б передати не тільки тембрально, а й вербально – рухами рук, мімікою обличчя.