Тарас Тополя про Альошу, дитину і сексуальний досвід!
В ексклюзивному інтерв'ю музичному порталу Navsi100.com соліст гурту "Антитіла" і переможець у номінації "Найкращий рок кліп" 2012 року Тарас Тополя розповів про спільне життя зі співачкою Alyosha, про їхню підготовку до народження сина, про свої "заробітки" в зообізнесі і на корпоративах, а також про свій сексуальний і душевний досвід.
- Кажуть, бути батьком - професія не з легких. Як ти готуєшся до своєї нової «професії»?
- Нічого спеціально я не роблю. Я переконаний в тому, що прийде час, виникне потреба у безсонних ночах та у великій увазі до дитини – і це все буде.
- Що надихнуло гурт «Антитіла» на написання пісні «Невидимка»? Як ви ставитесь до заборони абортів в Україні?
- «Антитіла» співають про різні речі: про веселе, про сумне, про якісь соціальні проблеми. В основному все, що виливається у тексти має три джерела, перше – це мої внутрішні переживання, друге – це переживання моїх друзів і близьких, і третє – це моя особиста позиція щодо певних речей, які відбуваються у суспільстві. Зі мною не траплялось такої історії, про яку йдеться в пісні «Невидимка», я не поставав перед вибором і не закликав свою дівчину, кохану, до того, щоб залишити дитину, тому що таке питання просто не виникало в нашій родині. Але у мене є друзі, знайомі, я знаю випадки, коли це питання поставало гостро. І був ще такий випадок у моєму житті, коли мама нашого барабанщика підійшла до мене і каже: «Тарас, коли матимеш можливість, бажання, сили, наснагу і натхнення напиши пісню, яка б допомагала ненародженим дітям з’являтись на світ». Після цього прохання минуло два роки спостережень, якихось внутрішніх прояснень і я написав текст на музику, яка вже у нас була.
Стосовно того, чи потрібно забороняти аборти чи ні, ми не є кардинальними противниками чи прихильниками абортів, і ми взагалі не закликаємо категорично ставитися до цього питання, адже бувають різні моменти, існють реальні медичні проблеми, які не дають народити дитину, тому «Антитіла» в жодному разі не займають категоричної позиції. Ми просто як артисти закликаємо дорослих людей дати шанс новому життю, часто переборюючи страх і невпевненість у майбутньому. Ось те, що ми хотіли донести до слухачів цією піснею і цим відеокліпом.
- Чи існує у вашому колективі конкуренція? Ти не задумуєшся над тим, щоб розпочати сольну кар'єру?
- Над сольною кар’єрою я не задумувався однозначно, більше того, мені це нецікаво. Якби я цього хотів, то зробив би одразу, замість того, щоб збирати колектив. Тому що це набагато легше, простіше і потребує менше зусиль, а дивідендів отримуєш більше. Але я з самого дитинства займався колективною творчістю: грав у скрипкових ансамблях і співав у хорі. Тобто мене завжди оточували люди і моя творча реалізація була пов’язана з паралельною реалізацією інших людей. Тому сольна кар’єра навряд чи, хоча ніколи не кажи «ніколи». А от якийсь проект, де знову ж таки буде колективна творчість – звичайно, це колись буде, і я би прагнув, щоб кожен з учасників команди реалізовував себе поза межами гурту. Власне, це зараз відбувається з нашим клавішником Сергієм, він написав музику до першого українсько-нігерійського проекту – фільму «Легка як пір’їнка», презентація якого скоро відбудеться в кінотеатрах. Окрім музики, наш Сергій займався дизайном цього повного «метру». Це прекрасно, коли учасники гурту мають змогу реалізуватись десь на стороні.
Щодо конкуренції, я не можу сказати, що її немає. Вона є і відіграє важливу роль для розвитку нашого гурту. Загалом колектив цілісний, успішний і в нас все добре.
- Чи вважаєш ти, що в наших умовах рок-музикант обов’язково має мати джерело стабільного заробітку? Адже такі гурти в Україні не так часто виступають на корпоративах, здебільшого це фестивалі, концерти…
- Я завжди вважав, що музикант, неважливо чи це сольний артист, чи учасник колективу, повинен заробляти лише музикою. Якщо так не вдається, це сумно, важко, погано і несправедливо, але така реальність сучасної України. У нас, якщо брати з усього об’єму творчих особистостей, а це величезна кількість виконавців, груп, танцювальних колективів, то більшість з цих людей, десь понад 90 відсотків, вимушені ще десь працювати. А все тому, що їхня творчість не приносить коштів. Шкода, що ми вже 20 років від цього нікуди не можемо дітися.
Про гурт «Антитіла» можу сказати наступне: вся наша команда заробляє тільки музикою. Особисто я більше ніде не працюю і вважаю, що це неправильно, бо всі мої доходи пов’язані виключно з діяльністю гурту. Але «Антитіла» не є фактурними рокерами, ми є поп-роковою командою, виступаємо на корпоративах і весіллях, до того ж робимо це із задоволенням. Пригадую випадок у Харкові, коли під час нашого виступу хлопець на сцені запропонував своїй дівчині руку і серце – це було настільки класно і прикольно. Щодо фестивалів, то це якраз не основний наш заробіток, тому що організатори постійно просять зробити їм якусь знижку, виступити на «бартерних» умовах (сміється), адже фестивальний рух зараз теж переживає нелегкі часи. Тому ми заробляємо на корпоративах, клубних концертах, open-air, і нам цього достатньо для того, щоб записувати пісні, знімати відеокліпи.
- Як ти ставишся до вокальних талант-шоу? Чому навіть досить відомі виконавці беруть участь у подібних телепроектах?
- Я позитивно ставлюсь до таких проектів, тому що Україна – творча і співоча країна, потрібно давати людям десь себе реалізовувати. Окрім того, це відвертає увагу від злободенних проблем, люди дивляться талант-шоу, посміхаються, виявляють симпатію, вболівають. Телевізор стає таким собі бампером між тією неадекватною реальністю за дверима і тим красивим світом, де мрії збуваються, де люди досягають своєї мети. Саме тому талант-шоу вселяють віру у себе, показують, що кожен може досягнути свої мети, реалізувати себе – і це гарно!
Я достеменно не знаю мотивації вже достатньо відомих виконавців чи солістів гуртів, які йдуть у такі проекти. Можливо у цьому щось є, можливо це якось допомагає. Я думаю, вони розраховують на те, що це збільшить їхню впізнаваність і потім дасть змогу просунути свою команду. Але знову ж таки – для «шоу» це класно, адже розважати людей – це абсолютно позитивне явище, а от для «бізнесу» - не дуже, тому що з’являється величезна кількість артистів, яких знають рівно стільки, скільки триває шоу, а через півроку він щось співає, щось робить і виходить такий каламбур. У нас і так неструктурований шоу-бізнес, а ці вокальні таланти і різноманітні шоу «фріків» роблять його ще більш незрозумілим. Але це позитивно (сміється), я думаю, що люди вже наситилися цим всім. Принаймні я спостерігаю, що вже немає ажіотажу навколо цього всього, одне й те саме, а люди хочуть чогось нового. Головне, щоб це нове не було негативним.
- Яка пісня Альоші подобається тобі найбільше і чому? Чи плануєте в майбутньому заспівати дуетом?
- Найбільше мені подобається її пісня «Снег». Декілька разів на спільних концертах ми вже співали дуетом пісні, зокрема, Олена співала у нас на презентації другого альбому. А записувати спільну пісню в мене особливого бажання немає, тому що я не хочу змішувати проекти Alyosha і «Антитіла». Це моя дружина і вона для мене не Alyosha, ми з нею якщо й співаємо, то десь вдома і лише самі для себе.
- Як часто тебе можна побачити на кухні і чи є у тебе якась спеціальна «рокерська» страва?
- Така страва є, але вона готується не на моїй особистій кухні, а на кухні одного з клубів, резидентами якого ми є. Він знаходиться у Києві, ми виступаємо там щомісяця вже протягом довгого часу. Це перший великий «живий» майданчик, який повірив у «Антитіла» і надав нам можливість дарувати свою творчість відвідувачам. Так от у цьому клубі є так зване «зіркове меню» і там є пропозиція від мене – це гостра страва зі свинини, яка дуже подобається відвідувачам. Я надаю перевагу гострим стравам і люблю їх готувати. Чи часто я це роблю – ні, не часто. Принаймні, якщо готуєш щось нашвидкуруч, то це, як правило, каші і якесь м'ясо. Я без м’яса взагалі не можу, вегетаріанці - це не мої друзі.
- Що смачненького ти востаннє приготував своїй дружині?
- Це, мабуть, була смажена картопля.
- Твоє ставлення до конкурсу «Євробачення» та ажіотажу, який щороку створюють навколо нього в Україні? Чи можна уявити, що колись на сцені «Євробачення» ми побачимо гурт «Антитіла»?
- Створення штучного інтересу - це звичайний факт шоу-бізнесової діяльності. Є такий чудовий вислів: «Вовремя брошенный понт – дороже денег». От у шоу-бізнесі все на цьому будується, власне на цих «понтах» виконавці, здебільшого ті, які працюють в стилі поп, здобувають собі ціну, авторитет і популярність. Тому роздмухувати інтерес навколо якоїсь події, яка сама по собі є досить посередньою – це абсолютно буденний процес. Погано це чи добре, я знову ж таки не буду судити, тому що у будь-якому бізнесі, річ, до якої є інтерес, є найякіснішою. Це явище зі сфери маркетингу, хай там маркетологи цим займаються. Я поки що не бачу гурту «Антитіла» на сцені «Євробачення». Хоча все може бути. Можливо, ми вигадаємо щось надзвичайне і це виявиться цікавим для домогосподарок Європи.
- Який найбільш шалений вчинок ти здійснив заради дівчини?
- Кілька років тому була така історія. Я швидко зібрався і проїхав понад 1000 км до дівчини, яка була мені дуже цікавою. Я пам’ятаю, що це був такий відчайдушний крок: я приїхав, вона не очікувала цього і для неї це було великим сюрпризом. Хоча для мене також, адже я сам не вірив, що зможу подолати таку відстань фактично за одну ніч! А взагалі бувало різне, це все пов’язане з романтикою.
- Чи готовий ти зараз приділяти менше часу музиці та репетиціям на користь дружини і дитини? І чи будеш ти хорошим батьком?
- Я готовий, хоча не думаю, що доведеться якось жертвувати тим чи іншим, тому що, як мінімум, є я і Олена. Вона дуже хоче дитину і готова морально та фізично до того, аби няньчити, виховувати і плекати нашу дитину. Водночас ми з гуртом «Антитіла» не призупиняємо нашу творчу та концертну діяльність і не збираємось цього робити. Адже у нас з Оленою є ще такий «спецзагін» з бабусь і дідусів, які вже висловили готовність допомагати у вихованні нашого первістка. Усі дуже чекають на цю дитину. Все буде добре, всі готові, всі в бойовому настрої. А час покаже, чи я буду гарним татом. Я думаю, про це потрібно буде запитати у мого сина років через 18.
- Які у тебе відносини з тещею?
- Класні. Ми з нею знайомі десь близько двох років. У Олени прекрасний батько, двоє братів, яких можна назвати справжніми захисниками. Це дружна сім’я з гарними моральними принципами, сім’я «трудяг», які знають, що таке честь і гідність.
- Зрозуміло, що через певний час Олена знову повернеться на сцену, буде продовжувати співати: концерти, тури... Чи не будеш ти ревнувати до продюсера чи можливо ти сам хочеш бути її продюсером?
- Ні (сміється) поняття «продюсерство» і Тарас Тополя – це речі кардинально протилежні, тому що для мене творча реалізація – це одне, а менеджмент, продюсування і дирекція – це зовсім інше. Я тотально творча людина, хоча я можу подавати якісь ідеї стосовно розвитку проекту, але братися за продюсування – це не моє. Як і в «Антитілах» в принципі, де я не є продюсером. У Олени зараз є продюсер, з яким вона працювала і працює вже дуже давно. Я абсолютно не ревнива людина, тому що ревнощі – це з тієї опери, коли діти граються у пісочниці і кажуть: «Ось це моя лопатка, це моє відерце», або: «Я його люблю, бо воно моє», а коли хтось покладе на нього око чи не так подивиться, вже готові «розривати». Я не ставлюся до своєї другої половинки, до своєї коханої, як до якоїсь речі. У будь-якому випадку, якщо людина захоче піти, то ні ревнощі, ні скандали не втримають, тому у нас такі довірливі і спокійні стосунки.
- Про що ти мріяв у дитинстві і про що мрієш зараз?
- Є певна тенденція, що у дитинстві і в підлітковому віці ти більше концентруєшся на певних матеріальних речах і досягненнях. Що дорослішим ти стаєш, тим більше фокусуєшся на мріях, самореалізації, радості людей, які тебе оточують. Зараз для мене актуальні взаємоповага в моїй сім’ї, щастя і радість моїх близьких та друзів, гармонія всього суспільства. Я вже переконувався безліч разів, що і гроші, і певні речі мають цінність абсолютно відносну і умовну. Тому заряджати свій мозок на досягнення якихось матеріальних речей – це справа невдячна.
- Яким бізнесом ти будеш займатися після шоу-бізнесу? Ти десь працював до того, як став співаком?
- В мене завжди був потяг до бізнесу. В школі, у 10-11 класі, я вже працював у свого брата в спортивному магазині: продавав кросівки, спортивні костюми… і робив це досить вдало. Зароблені гроші витрачав на репетиції і на все, що пов’язано з музикою. Це був такий початковий період розвитку моєї музичної творчості. Потім було 4 роки університету внутрішніх справ і в цей період було дуже важко ще чимось займатись, тому що це режимний заклад. Фактично цілий день я був зайнятий на території університету. Взагалі навчальний графік був дуже інтенсивним, але за рахунок цього я закінчив університет і став спеціалістом не за 5 років, а за 4. На останньому курсі ми з моїм другом відкрили магазин зоотоварів, де продавали все, що пов’язане з маленькими звірятками: собачками, котиками… (сміється). Ще кілька років тому я чудово знався на видах кормів, туалетах для кішок та інших речах, які пов’язані з доглядом за тваринами. У нас вдома зараз живе кішка Ханна - це кішка Олени, їй вже більше 10 років і вона вважає, що є найголовнішим членом нашої сім’ї.
Крім того, у мене ще було багато паралельних справ, в які я вкладав гроші і потім отримував з того якісь дивіденди. А чим я буду займатися після того, як вже не зможу співати? Я думаю, що я буду писати якісь мемуари або книжки.
- Розкажи трохи про таке популярне явище як соціальні мережі. Ти є активним користувачем? Чи вважаєш соціальні мережі ефективним методом популяризації гурту?
- Я є в ВКонтакті, Facebook і Twitter. Якось навіть зареєструвався у Livejournal’і, але у мене не вистачило бажання і сил щось постійно вигадувати і постити, щоб бути повноцінним блогером. Найчастіше у соціальних мережах я пишу про те, в якому місті і коли відбудеться наш концерт. Всі сторінки я веду сам. Звичайно, ту кількість повідомлень, які мені надходять, я не встигаю прочитати. Запитання типу: «Привіт, як справи?» ігноруються одразу, тому що у мене завжди все чудово і тут немає сенсу щось відповідати. Я вважаю, що Facebook потрібен для більш свідомого та інтелектуального спілкування, тому що там аудиторія читає пости, аналізує їх і висловлює свою думку. ВКонтакті – більше для рекламного висвітлення подій, які відбуваються у житті гурту «Антитіла», для висвітлення моїх життєвих поглядів і спрямування уваги людей на якесь явище чи проблему. Я залежний (в хорошому сенсі цього слова) не від самих соцмереж, а від інтернету загалом, тому що у мене вдома немає телевізора і саме інтернет є основним джерелом інформації. Це мене влаштовує, адже там я сам виступаю менеджером інформації.
- Гурт «Антитіла» готовий до всесвітньої слави?
- Я наведу такий класний приклад. Один відомий російський бізнесмен, який займається нафтовидобуванням, був на інтерв’ю в іншого відомого бізнесмена, ведучого власної телепрограми. І коли останній запитав: «От ви 20 років тому тримали тільки один відеосалон, а зараз керуєте одразу декількома великими компаніями. Як вам вдається знаходити час, щоб цим всім займатися?». Він сказав таку річ: «Запам’ятайте, - каже. – Чи ви займаєтесь кіосками, чи ви займаєтесь заводами – всюди один і той самий «геморой», різні тільки масштаби». Так само і тут. Чи готові «Антитіла» з українських фестивалів і клубів вилізти на світову сцену? Та, звичайно, готові! Принцип і схема одні й ті ж, нічого, крім масштабів, не змінюється.
- Відомо, що рокери полюбляють яскраво святкувати до, після і деколи навіть під час концертів. «Антитіла» зловживають алкоголем для того, щоб розслабитись або навпаки додати собі енергії?
- Все настільки по-різному і залежить від емоційного, фізичного стану, від того, скільки концертів ще попереду і скільки вже позаду. Якщо є привід, наприклад, день народження у когось з учасників гурту чи якесь велике свято, то звичайно, ми дозволяємо собі, але тільки після концерту, символічно це відсвяткувати. Але перетворювати тур в суцільну пиятику – це не для нас, тому що це реально дуже важко і організм не витримує такого темпу. Якщо ти виїхав у тур і в тебе 4-5 концертів поспіль, а ти гучно святкуватимеш після кожного виступу, то вже на другом концерті ти «здохнеш» просто на сцені. Хоча я пам’ятаю, як це було багато років тому, коли «Антитіла» ще в іншому складі їздили на фестивалі, ще такі юні, студенти… Жили ми тоді в гуртожитку і кожен виступ був таким святом, що його просто не можна було не відсвяткувати (сміється). А зараз концерт – це черговий контакт з глядачем, з прихильником, і виходити на сцену в нетверезому стані чи з похмілля – це просто неповага до людей. Але все може бути, за умови, що це не шкодить здоров’ю і виступам.
- Судячи з розмови, ти, Тарасе, людина дуже стримана, чемна і мабуть неагресивна, але навіть у таких людей бувають моменти зриву, коли хочеться вилити кудись увесь накопичений негатив?
- Звичайно, у кожної людини іноді буває таке, коли якась непереборна сила не дає стриматися. Зі мною теж таке трапляється, але я намагаюсь не виливати негатив на інших людей. Не скажу, що я залишаю все у собі, але я просто надто сильно ціную свій душевний спокій і спокій близьких. Є якісь внутрішні переживання, моя незгода з якимись вчинками чи подіями, але, на щастя, моя психіка дозволяє ніколи не робити з цього трагедії. Я людина не зла і мені хотілося б, щоб люди бажали один одному тільки добра.
- Журналісти кажуть, що ти «womanizer». Це насправді так?
- Останніх два з половиною роки, після знайомства з Оленою, я усім задоволений і нічого на стороні не шукаю (сміється). А до того у мене дійсно було досить вільне життя, сповнене прекрасних романтичних історій та подій, сексуального і душевного досвіду.
- Кажуть, бути батьком - професія не з легких. Як ти готуєшся до своєї нової «професії»?
- Нічого спеціально я не роблю. Я переконаний в тому, що прийде час, виникне потреба у безсонних ночах та у великій увазі до дитини – і це все буде.
- Що надихнуло гурт «Антитіла» на написання пісні «Невидимка»? Як ви ставитесь до заборони абортів в Україні?
- «Антитіла» співають про різні речі: про веселе, про сумне, про якісь соціальні проблеми. В основному все, що виливається у тексти має три джерела, перше – це мої внутрішні переживання, друге – це переживання моїх друзів і близьких, і третє – це моя особиста позиція щодо певних речей, які відбуваються у суспільстві. Зі мною не траплялось такої історії, про яку йдеться в пісні «Невидимка», я не поставав перед вибором і не закликав свою дівчину, кохану, до того, щоб залишити дитину, тому що таке питання просто не виникало в нашій родині. Але у мене є друзі, знайомі, я знаю випадки, коли це питання поставало гостро. І був ще такий випадок у моєму житті, коли мама нашого барабанщика підійшла до мене і каже: «Тарас, коли матимеш можливість, бажання, сили, наснагу і натхнення напиши пісню, яка б допомагала ненародженим дітям з’являтись на світ». Після цього прохання минуло два роки спостережень, якихось внутрішніх прояснень і я написав текст на музику, яка вже у нас була.
Стосовно того, чи потрібно забороняти аборти чи ні, ми не є кардинальними противниками чи прихильниками абортів, і ми взагалі не закликаємо категорично ставитися до цього питання, адже бувають різні моменти, існють реальні медичні проблеми, які не дають народити дитину, тому «Антитіла» в жодному разі не займають категоричної позиції. Ми просто як артисти закликаємо дорослих людей дати шанс новому життю, часто переборюючи страх і невпевненість у майбутньому. Ось те, що ми хотіли донести до слухачів цією піснею і цим відеокліпом.
- Чи існує у вашому колективі конкуренція? Ти не задумуєшся над тим, щоб розпочати сольну кар'єру?
- Над сольною кар’єрою я не задумувався однозначно, більше того, мені це нецікаво. Якби я цього хотів, то зробив би одразу, замість того, щоб збирати колектив. Тому що це набагато легше, простіше і потребує менше зусиль, а дивідендів отримуєш більше. Але я з самого дитинства займався колективною творчістю: грав у скрипкових ансамблях і співав у хорі. Тобто мене завжди оточували люди і моя творча реалізація була пов’язана з паралельною реалізацією інших людей. Тому сольна кар’єра навряд чи, хоча ніколи не кажи «ніколи». А от якийсь проект, де знову ж таки буде колективна творчість – звичайно, це колись буде, і я би прагнув, щоб кожен з учасників команди реалізовував себе поза межами гурту. Власне, це зараз відбувається з нашим клавішником Сергієм, він написав музику до першого українсько-нігерійського проекту – фільму «Легка як пір’їнка», презентація якого скоро відбудеться в кінотеатрах. Окрім музики, наш Сергій займався дизайном цього повного «метру». Це прекрасно, коли учасники гурту мають змогу реалізуватись десь на стороні.
Щодо конкуренції, я не можу сказати, що її немає. Вона є і відіграє важливу роль для розвитку нашого гурту. Загалом колектив цілісний, успішний і в нас все добре.
- Чи вважаєш ти, що в наших умовах рок-музикант обов’язково має мати джерело стабільного заробітку? Адже такі гурти в Україні не так часто виступають на корпоративах, здебільшого це фестивалі, концерти…
- Я завжди вважав, що музикант, неважливо чи це сольний артист, чи учасник колективу, повинен заробляти лише музикою. Якщо так не вдається, це сумно, важко, погано і несправедливо, але така реальність сучасної України. У нас, якщо брати з усього об’єму творчих особистостей, а це величезна кількість виконавців, груп, танцювальних колективів, то більшість з цих людей, десь понад 90 відсотків, вимушені ще десь працювати. А все тому, що їхня творчість не приносить коштів. Шкода, що ми вже 20 років від цього нікуди не можемо дітися.
Про гурт «Антитіла» можу сказати наступне: вся наша команда заробляє тільки музикою. Особисто я більше ніде не працюю і вважаю, що це неправильно, бо всі мої доходи пов’язані виключно з діяльністю гурту. Але «Антитіла» не є фактурними рокерами, ми є поп-роковою командою, виступаємо на корпоративах і весіллях, до того ж робимо це із задоволенням. Пригадую випадок у Харкові, коли під час нашого виступу хлопець на сцені запропонував своїй дівчині руку і серце – це було настільки класно і прикольно. Щодо фестивалів, то це якраз не основний наш заробіток, тому що організатори постійно просять зробити їм якусь знижку, виступити на «бартерних» умовах (сміється), адже фестивальний рух зараз теж переживає нелегкі часи. Тому ми заробляємо на корпоративах, клубних концертах, open-air, і нам цього достатньо для того, щоб записувати пісні, знімати відеокліпи.
- Як ти ставишся до вокальних талант-шоу? Чому навіть досить відомі виконавці беруть участь у подібних телепроектах?
- Я позитивно ставлюсь до таких проектів, тому що Україна – творча і співоча країна, потрібно давати людям десь себе реалізовувати. Окрім того, це відвертає увагу від злободенних проблем, люди дивляться талант-шоу, посміхаються, виявляють симпатію, вболівають. Телевізор стає таким собі бампером між тією неадекватною реальністю за дверима і тим красивим світом, де мрії збуваються, де люди досягають своєї мети. Саме тому талант-шоу вселяють віру у себе, показують, що кожен може досягнути свої мети, реалізувати себе – і це гарно!
Я достеменно не знаю мотивації вже достатньо відомих виконавців чи солістів гуртів, які йдуть у такі проекти. Можливо у цьому щось є, можливо це якось допомагає. Я думаю, вони розраховують на те, що це збільшить їхню впізнаваність і потім дасть змогу просунути свою команду. Але знову ж таки – для «шоу» це класно, адже розважати людей – це абсолютно позитивне явище, а от для «бізнесу» - не дуже, тому що з’являється величезна кількість артистів, яких знають рівно стільки, скільки триває шоу, а через півроку він щось співає, щось робить і виходить такий каламбур. У нас і так неструктурований шоу-бізнес, а ці вокальні таланти і різноманітні шоу «фріків» роблять його ще більш незрозумілим. Але це позитивно (сміється), я думаю, що люди вже наситилися цим всім. Принаймні я спостерігаю, що вже немає ажіотажу навколо цього всього, одне й те саме, а люди хочуть чогось нового. Головне, щоб це нове не було негативним.
- Яка пісня Альоші подобається тобі найбільше і чому? Чи плануєте в майбутньому заспівати дуетом?
- Найбільше мені подобається її пісня «Снег». Декілька разів на спільних концертах ми вже співали дуетом пісні, зокрема, Олена співала у нас на презентації другого альбому. А записувати спільну пісню в мене особливого бажання немає, тому що я не хочу змішувати проекти Alyosha і «Антитіла». Це моя дружина і вона для мене не Alyosha, ми з нею якщо й співаємо, то десь вдома і лише самі для себе.
- Як часто тебе можна побачити на кухні і чи є у тебе якась спеціальна «рокерська» страва?
- Така страва є, але вона готується не на моїй особистій кухні, а на кухні одного з клубів, резидентами якого ми є. Він знаходиться у Києві, ми виступаємо там щомісяця вже протягом довгого часу. Це перший великий «живий» майданчик, який повірив у «Антитіла» і надав нам можливість дарувати свою творчість відвідувачам. Так от у цьому клубі є так зване «зіркове меню» і там є пропозиція від мене – це гостра страва зі свинини, яка дуже подобається відвідувачам. Я надаю перевагу гострим стравам і люблю їх готувати. Чи часто я це роблю – ні, не часто. Принаймні, якщо готуєш щось нашвидкуруч, то це, як правило, каші і якесь м'ясо. Я без м’яса взагалі не можу, вегетаріанці - це не мої друзі.
- Що смачненького ти востаннє приготував своїй дружині?
- Це, мабуть, була смажена картопля.
- Твоє ставлення до конкурсу «Євробачення» та ажіотажу, який щороку створюють навколо нього в Україні? Чи можна уявити, що колись на сцені «Євробачення» ми побачимо гурт «Антитіла»?
- Створення штучного інтересу - це звичайний факт шоу-бізнесової діяльності. Є такий чудовий вислів: «Вовремя брошенный понт – дороже денег». От у шоу-бізнесі все на цьому будується, власне на цих «понтах» виконавці, здебільшого ті, які працюють в стилі поп, здобувають собі ціну, авторитет і популярність. Тому роздмухувати інтерес навколо якоїсь події, яка сама по собі є досить посередньою – це абсолютно буденний процес. Погано це чи добре, я знову ж таки не буду судити, тому що у будь-якому бізнесі, річ, до якої є інтерес, є найякіснішою. Це явище зі сфери маркетингу, хай там маркетологи цим займаються. Я поки що не бачу гурту «Антитіла» на сцені «Євробачення». Хоча все може бути. Можливо, ми вигадаємо щось надзвичайне і це виявиться цікавим для домогосподарок Європи.
- Який найбільш шалений вчинок ти здійснив заради дівчини?
- Кілька років тому була така історія. Я швидко зібрався і проїхав понад 1000 км до дівчини, яка була мені дуже цікавою. Я пам’ятаю, що це був такий відчайдушний крок: я приїхав, вона не очікувала цього і для неї це було великим сюрпризом. Хоча для мене також, адже я сам не вірив, що зможу подолати таку відстань фактично за одну ніч! А взагалі бувало різне, це все пов’язане з романтикою.
- Чи готовий ти зараз приділяти менше часу музиці та репетиціям на користь дружини і дитини? І чи будеш ти хорошим батьком?
- Я готовий, хоча не думаю, що доведеться якось жертвувати тим чи іншим, тому що, як мінімум, є я і Олена. Вона дуже хоче дитину і готова морально та фізично до того, аби няньчити, виховувати і плекати нашу дитину. Водночас ми з гуртом «Антитіла» не призупиняємо нашу творчу та концертну діяльність і не збираємось цього робити. Адже у нас з Оленою є ще такий «спецзагін» з бабусь і дідусів, які вже висловили готовність допомагати у вихованні нашого первістка. Усі дуже чекають на цю дитину. Все буде добре, всі готові, всі в бойовому настрої. А час покаже, чи я буду гарним татом. Я думаю, про це потрібно буде запитати у мого сина років через 18.
- Які у тебе відносини з тещею?
- Класні. Ми з нею знайомі десь близько двох років. У Олени прекрасний батько, двоє братів, яких можна назвати справжніми захисниками. Це дружна сім’я з гарними моральними принципами, сім’я «трудяг», які знають, що таке честь і гідність.
- Зрозуміло, що через певний час Олена знову повернеться на сцену, буде продовжувати співати: концерти, тури... Чи не будеш ти ревнувати до продюсера чи можливо ти сам хочеш бути її продюсером?
- Ні (сміється) поняття «продюсерство» і Тарас Тополя – це речі кардинально протилежні, тому що для мене творча реалізація – це одне, а менеджмент, продюсування і дирекція – це зовсім інше. Я тотально творча людина, хоча я можу подавати якісь ідеї стосовно розвитку проекту, але братися за продюсування – це не моє. Як і в «Антитілах» в принципі, де я не є продюсером. У Олени зараз є продюсер, з яким вона працювала і працює вже дуже давно. Я абсолютно не ревнива людина, тому що ревнощі – це з тієї опери, коли діти граються у пісочниці і кажуть: «Ось це моя лопатка, це моє відерце», або: «Я його люблю, бо воно моє», а коли хтось покладе на нього око чи не так подивиться, вже готові «розривати». Я не ставлюся до своєї другої половинки, до своєї коханої, як до якоїсь речі. У будь-якому випадку, якщо людина захоче піти, то ні ревнощі, ні скандали не втримають, тому у нас такі довірливі і спокійні стосунки.
- Про що ти мріяв у дитинстві і про що мрієш зараз?
- Є певна тенденція, що у дитинстві і в підлітковому віці ти більше концентруєшся на певних матеріальних речах і досягненнях. Що дорослішим ти стаєш, тим більше фокусуєшся на мріях, самореалізації, радості людей, які тебе оточують. Зараз для мене актуальні взаємоповага в моїй сім’ї, щастя і радість моїх близьких та друзів, гармонія всього суспільства. Я вже переконувався безліч разів, що і гроші, і певні речі мають цінність абсолютно відносну і умовну. Тому заряджати свій мозок на досягнення якихось матеріальних речей – це справа невдячна.
- Яким бізнесом ти будеш займатися після шоу-бізнесу? Ти десь працював до того, як став співаком?
- В мене завжди був потяг до бізнесу. В школі, у 10-11 класі, я вже працював у свого брата в спортивному магазині: продавав кросівки, спортивні костюми… і робив це досить вдало. Зароблені гроші витрачав на репетиції і на все, що пов’язано з музикою. Це був такий початковий період розвитку моєї музичної творчості. Потім було 4 роки університету внутрішніх справ і в цей період було дуже важко ще чимось займатись, тому що це режимний заклад. Фактично цілий день я був зайнятий на території університету. Взагалі навчальний графік був дуже інтенсивним, але за рахунок цього я закінчив університет і став спеціалістом не за 5 років, а за 4. На останньому курсі ми з моїм другом відкрили магазин зоотоварів, де продавали все, що пов’язане з маленькими звірятками: собачками, котиками… (сміється). Ще кілька років тому я чудово знався на видах кормів, туалетах для кішок та інших речах, які пов’язані з доглядом за тваринами. У нас вдома зараз живе кішка Ханна - це кішка Олени, їй вже більше 10 років і вона вважає, що є найголовнішим членом нашої сім’ї.
Крім того, у мене ще було багато паралельних справ, в які я вкладав гроші і потім отримував з того якісь дивіденди. А чим я буду займатися після того, як вже не зможу співати? Я думаю, що я буду писати якісь мемуари або книжки.
- Розкажи трохи про таке популярне явище як соціальні мережі. Ти є активним користувачем? Чи вважаєш соціальні мережі ефективним методом популяризації гурту?
- Я є в ВКонтакті, Facebook і Twitter. Якось навіть зареєструвався у Livejournal’і, але у мене не вистачило бажання і сил щось постійно вигадувати і постити, щоб бути повноцінним блогером. Найчастіше у соціальних мережах я пишу про те, в якому місті і коли відбудеться наш концерт. Всі сторінки я веду сам. Звичайно, ту кількість повідомлень, які мені надходять, я не встигаю прочитати. Запитання типу: «Привіт, як справи?» ігноруються одразу, тому що у мене завжди все чудово і тут немає сенсу щось відповідати. Я вважаю, що Facebook потрібен для більш свідомого та інтелектуального спілкування, тому що там аудиторія читає пости, аналізує їх і висловлює свою думку. ВКонтакті – більше для рекламного висвітлення подій, які відбуваються у житті гурту «Антитіла», для висвітлення моїх життєвих поглядів і спрямування уваги людей на якесь явище чи проблему. Я залежний (в хорошому сенсі цього слова) не від самих соцмереж, а від інтернету загалом, тому що у мене вдома немає телевізора і саме інтернет є основним джерелом інформації. Це мене влаштовує, адже там я сам виступаю менеджером інформації.
- Гурт «Антитіла» готовий до всесвітньої слави?
- Я наведу такий класний приклад. Один відомий російський бізнесмен, який займається нафтовидобуванням, був на інтерв’ю в іншого відомого бізнесмена, ведучого власної телепрограми. І коли останній запитав: «От ви 20 років тому тримали тільки один відеосалон, а зараз керуєте одразу декількома великими компаніями. Як вам вдається знаходити час, щоб цим всім займатися?». Він сказав таку річ: «Запам’ятайте, - каже. – Чи ви займаєтесь кіосками, чи ви займаєтесь заводами – всюди один і той самий «геморой», різні тільки масштаби». Так само і тут. Чи готові «Антитіла» з українських фестивалів і клубів вилізти на світову сцену? Та, звичайно, готові! Принцип і схема одні й ті ж, нічого, крім масштабів, не змінюється.
- Відомо, що рокери полюбляють яскраво святкувати до, після і деколи навіть під час концертів. «Антитіла» зловживають алкоголем для того, щоб розслабитись або навпаки додати собі енергії?
- Все настільки по-різному і залежить від емоційного, фізичного стану, від того, скільки концертів ще попереду і скільки вже позаду. Якщо є привід, наприклад, день народження у когось з учасників гурту чи якесь велике свято, то звичайно, ми дозволяємо собі, але тільки після концерту, символічно це відсвяткувати. Але перетворювати тур в суцільну пиятику – це не для нас, тому що це реально дуже важко і організм не витримує такого темпу. Якщо ти виїхав у тур і в тебе 4-5 концертів поспіль, а ти гучно святкуватимеш після кожного виступу, то вже на другом концерті ти «здохнеш» просто на сцені. Хоча я пам’ятаю, як це було багато років тому, коли «Антитіла» ще в іншому складі їздили на фестивалі, ще такі юні, студенти… Жили ми тоді в гуртожитку і кожен виступ був таким святом, що його просто не можна було не відсвяткувати (сміється). А зараз концерт – це черговий контакт з глядачем, з прихильником, і виходити на сцену в нетверезому стані чи з похмілля – це просто неповага до людей. Але все може бути, за умови, що це не шкодить здоров’ю і виступам.
- Судячи з розмови, ти, Тарасе, людина дуже стримана, чемна і мабуть неагресивна, але навіть у таких людей бувають моменти зриву, коли хочеться вилити кудись увесь накопичений негатив?
- Звичайно, у кожної людини іноді буває таке, коли якась непереборна сила не дає стриматися. Зі мною теж таке трапляється, але я намагаюсь не виливати негатив на інших людей. Не скажу, що я залишаю все у собі, але я просто надто сильно ціную свій душевний спокій і спокій близьких. Є якісь внутрішні переживання, моя незгода з якимись вчинками чи подіями, але, на щастя, моя психіка дозволяє ніколи не робити з цього трагедії. Я людина не зла і мені хотілося б, щоб люди бажали один одному тільки добра.
- Журналісти кажуть, що ти «womanizer». Це насправді так?
- Останніх два з половиною роки, після знайомства з Оленою, я усім задоволений і нічого на стороні не шукаю (сміється). А до того у мене дійсно було досить вільне життя, сповнене прекрасних романтичних історій та подій, сексуального і душевного досвіду.
Помилковий заголовок — Nfhfc Njgjkz ghj Fkmjie? lbnbye s ctrcefkmybq ljcdsl!
Теги: Тарас Тополя, Alyosha, Антитіла, рок, поп
ПодіїПодії
Сьогодні іменини святкують:
Антон (Антоній), Іван, Олександр
