Едуард Романюта про дитинство, шоу-бізнес і батька-продюсера
В ексклюзивному інтерв'ю музичному порталу Navsi100.com співак Едуард Романюта розказав про те, чи шоу-бізнес "вкрав" у нього дитинство, як йому працюється з батьком-продюсером і як він ставиться до заздрісників.
- Едуарде, скажи, будь ласка, шоу-біз заважав твоєму щасливому дитинству чи ні?
- Я гадаю, ніяк не заважав, тому що, окрім концертів, виступів, репетицій, занять у музичній школі, я завжди мав час пограти з друзями у піжмурки, футбол. Тому я дуже вдячний батькам за те, що вони вибрали для мене такий шлях, і вважаю, що моє дитинство було досить щасливим.
- Чи бувають у тебе такі дні, коли ти прокидаєшся зранку і думаєш: «Ну як мене вже ця музика дістала! Може чимось іншим зайнятись чи як?»
- Я щасливий, що співаю. Але шоу-бізнес – все-таки складна річ, бо є шоу і є бізнес. Після закінчення школи я вступив до Тернопільського національного економічного університету саме для того, щоб більше розумітися на цьому, навчитися бізнесу, економіці.
- З цього можна зробити висновок, що гонорари за виступ ти порахуєш безпомилково! Взагалі у тебе дуже позитивний білий і пухнастий образ і, здається, ти ніколи не дратуєшся. Але хіба не буває такого, що колеги по сцені тебе із заздрості покритикують і через це погіршується настрій?
- Таке траплялося, коли я був трохи молодшим, тобто ще десь у школі. Наприклад, коли я готувався до уроку, вчив вірш, якесь слово забув і мені занижували оцінку, то тоді я, звичайно, хвилювався. Усі творчі люди є дуже замкнутими і тому, якщо вони навіть будуть заздрити, то ніколи цього не скажуть в очі. Тому, можливо, якась критика є, але ніхто мені особисто цього не казав.
- Ти не жалкуєш, що став співаком?
- Перш за все хочу сказати, що бути артистом не так легко. Тому що це передбачає дуже напружений графік: постійні репетиції, записи, концерти… «плюс» у мене ще навчання. Звичайно, це дуже виснажує, бо вільного часу практично немає, постійно треба працювати, щоб бути на крок попереду від усіх. Коли ти даєш «живі» концерти тривалістю година-дві, безперервно співаєш десятки пісень, то виснажуєшся і фізично. Багато хто порівнює працю співака з роботою шахтаря. Це справді дуже важка праця, яка загартовує, і, я гадаю, сильно впливає на подальше життя.
- Ти вже розлякав людей і вони у шахтарі та артисти точно не підуть. Що порадиш співакам-початківцям?
-Тим, хто мріє, хоче і планує займатися музикою, кому це дуже подобається, потрібно передусім налаштувати себе працювати до кінця і зрозуміти одну просту істину: «Все, що робиться, повинно бути на всі 100!»
- Більшість артистів нарікають на те, що минулий рік був для них не надто успішним, але тобі 2012 подарував багато перемог і творчих подарунків. Розкажи про це.
- 2012 рік для моєї творчості видався дуже насиченим і, гадаю, досить вдалим. Ми випустили відео, над яким працювали протягом всього року, і яке було дуже позитивно сприйняте глядачами. Тільки на моєму відео каналі в YouTube його переглянули близько трьох мільйонів людей. Я б хотів подякувати прихильникам і глядачам, які подивилися це відео. Я щиро вдячний за оцінку моєї творчості і за те, що ви сприймаєте і розумієте все те, що я прагну вам донести. Також цей кліп переміг у номінації «Найвидовищніший кліп року». Його зйомки тривали всього-на-всього 4 дні, а монтаж - майже цілий рік. Я дуже дякую Chupacabra Production за цей геніальний і масштабний відео проект.
- У тебе зараз переважно англомовний репертуар. Ти займаєшся англійською мовою додатково?
- Я дуже люблю англійську мову, я навчався у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Можливо, одним з факторів, який вплинув на розвиток та вдосконалення моєї англійської, також стало те, що я слухаю дуже багато різнопланової закордонної музики.
- Едуарде, з такими класними кліпами, як у тебе, важко вибрати один улюблений, але у тебе напевно такий є?
- Мені подобаються всі мої відео, навіть ті, які знімались на початку моєї співочої кар’єри. Щоправда, у мене якась особливе ставлення до кліпу «Берега», тому що у цьому відео мені вперше довелося проявити неабиякі акторські здібності. Я зіграв поганого хлопця, який викрав дівчину і на великій швидкості втікає від переслідувачів. Але, якщо подивитися статистику переглядів моїх відео, то глядачам більше подобається кліпи Invincible і I'll Never Let You Go, в яких я теж із задоволенням знімався. Тому що у кожному з цих відео присутня дівчина, ти граєш нову роль, переживаєш нові емоції, нові почуття…
- Тобі дуже пощастило, що твоя сім’я підтримує твою музичну мрію і з дитячих років усіляко допомагає на шляху до її здійснення. Це правда?
- Коли це все тільки починалось, коли батьки вирішили віддати мене на поглиблені заняття з вокалу, то мама зайняла місце стиліста, тобто вона повністю займалася моїм іміджем, тато приділяв увагу всім організаційним питанням, старша сестра дбала про мій внутрішній стан, про те, як я доношу свої думки до слухачів-глядачів, як я передаю емоції, а коли з’явилась менша сестричка, то вона просто мене надихала, додавала мені радості, нових емоцій… саме з її появою я став більш дорослим.
- А як тобі стільки років працювати з батьком-продюсером?
- Скажу чесно, це не завжди легко, тому що інколи це переходить на особистий рівень. Однак у нас дуже дружні стосунки, за що я йому дуже вдячний. Тато завжди прямо говорить, що йому сподобалось, а що ні. Ми вміємо правильно сприймати критику і всі рішення ми приймаємо разом. Я ніколи не думав над тим, що в мене може бути інший продюсер. Я дякую батькові і всій нашій команді за все, що вони для мене роблять і думаю, ми й надалі працюватимемо разом.
- Правда, що у тебе багато дівчат і вони тобі набридають?
- Взагалі не розумію, як дівчата можуть набридати. Звичайно, є якась увага, деякі прояви цікавості і я завжди це сприймаю позитивно, аджк ставлю себе на їхнє місце. Наприклад, якщо мені сподобалась якась дівчина, то я ніколи не чекаю на її перший крок, я роблю це сам.
- То що у тебе на любовному фронті? Тільки давай відверто і без віджартовування!
- Я ще не знайшов своєї другої половинки, тому моє серце відкрите для всіх бажаючих (сміється).
- А якими повинні бути ці бажаючі?
- У мене немає такого, що більше подобаються блондинки чи брюнетки. Кожна дівчина по-своєму цікава, у кожної є своя родзинка, тобто хтось привертає увагу красивими очима, хтось руками, хтось ще чимось (сміється) Якби це банально не звучало, але внутрішній світ і душа – для мене це найважливіше.
- Відомо, що навіть професіонали хвилюються перед виступом. Ти як рятуєшся від подібних переживань?
- Ще з дитинства у нас з татом є така «фішка» - перед будь-яким конкурсом чи виступом ми граємо гру «Шла собака по роялю». Це завжди відволікає від непотрібних думок і допомагає вийти на сцену, щоб сповна віддатися глядачам. Це потрібно робити у кожній пісні, тому що якщо ти не віддаватимеш публіці своєї енергії ніхто цього не сприйме. Звичайно, у році ти можеш покричати, відкрити душу, якось пострибати. В денсі ти можеш більше порухатися. Я меломан і слухаю досить багато різної музики. Еталонами для мене є, звичайно, Майкл Джексон і Енріке Іглесіас.
- Чи готовий ти до шаленого ритму в творчому житті, якщо, наприклад, вже завтра ти прокинешся популярним на увесь світ, а, як відомо, у знаменитостей немає часу на відпочинок. Постійні гастролі, зйомки, інтерв’ю.
- Враховуючи те, що я на сцені з самого дитинства, то, певною мірою, готовий до такого шаленого графіку, коли ти зранку встаєш, відразу виходиш на сцену, після обіду знову на сцену. Потім сідаєш на потяг, їдеш в інше місто, зранку знову встаєш, репетиція чи знову на сцену, і так концерт за концертом. Я до цього звик, ще з дитинства мене до цього готували. Тобто, можна сказати, школу підготовки я вже пройшов. Своїм досягненням я вважаю те, що люди шукають, завантажують і слухають мої пісні, переглядають інформацію в інтернеті. Я дуже вдячний, особливо дівчатам, за те, що вони створюють фан-сторінки, фанклуби у соціальних мережах. Це допомагає розширити коло моїх слухачів.
- Всі знають що напружена нервова робота доводить людей до шкідливих звичок: алкоголь, цигарки, наркотична залежність – невід’ємна складова життя більшості артистів. Як у тебе з цим?
- Кожна людина свій вільний час використовує так, як вона вважає за потрібне. Хтось любить випити, хтось любить подуріти. Наприклад, я люблю займатися спортом, усю сім’ю залучаю до активного проведення вихідних, тому, чесно кажучи, ніколи не мав часу на погані звички.
- А що ти скажеш про екстремальні види спорту? Хочеш стрибнути з банжі чи літака?
- Це дуже цікава для мене тема, я дуже люблю спорт, люблю футбол, волейбол, теніс, плавання, кататися на сноуборді, водних лижах, вейкборді, скейтборді. З дитинства мрію стрибнути із парашута. Пізнати відчуття невагомості, коли ти летиш і тебе нічого не тримає, ти ні на що не опираєшся, не стоїш на своїх двох, а летиш і відчуваєш: ти володар світу! З банджі-джампінгу теж хочу, але моя сім’я за мене дуже хвилюється, тому наразі я від цього утримуюся.
- У спорті ти прислухаєшся до порад батьків і бережеш їх нервову систему. Цікаво, що вони скажуть, якщо ти приведеш додому дівчину, яка їм страшенно не сподобається і повідомиш: це моя дружина.
- Зважаючи на те, що у нас дружні стосунки, перш за все, батьки спробують знайти не негатив, а позитив. Впевнений, вони задумаються над тим, чому я вибрав саме її, що мене приваблює і чому саме вона. Я гадаю, вони ніколи не будуть проти мого вибору.
- Любиш смачненько попоїсти?
- Я прихильник маминих страв. Не впевнений, чи я гурман, я просто іноді люблю смачненько попоїсти, більш за все я люблю мамині страви. Дуже люблю гречку, люблю салат із свіжої капусти, вівсяну кашу, джеми, варення, компоти, все що приготовано дбайливими руками.
- Дивно, що я досі не бачив тебе серед учасників програми М. Поплавського, де він подає різні страви і закликає готувати тільки українське. Нічого, ще побуваєш там, якщо звісно вмієш готувати. Чи ти парубок моторний лише у поїданні?
- Я сам можу приготувати борщ, суп, картоплю, вареники. До речі, на першому курсі навчання в університеті, після кожного екзамену я робив своїй сім’ї сюрприз: робив власноруч вареники з різною начинкою. Після того, як я закінчив перший курс, мама сказала, що на 2 курсі чекає на щось складніше.
- Ти поки твориш у Тернополі і поки не плануєш пускати коріння в Києві?
- Майже усе своє життя я їжджу на концерти, буваю в різних країнах, але завжди повертаюся у рідне місто. І хочу сказати, що покидати його не збираюся, тому що це рідний Тернопіль, я його дуже люблю і так затишно, як там, себе ніде не почуваю.
- Коли востаннє і куди ти їздив?
- Після участі у відборі на «Євробачення», ми вирішили трошки відпочити і поїхати до моєї подруги Терези до США, а саме у Голівуд. Ми завітали в студію UNIVERSAL, нас це надихнуло на зйомку нового відео, і ми вирішили прямо там, як кажуть, не відходячи від каси, зняти невеличкий кліп. Я думаю, відео Вам дуже сподобається і ви будете голосувати за нього в хіт-параді Навсі100.
- Едуарде, скажи, будь ласка, шоу-біз заважав твоєму щасливому дитинству чи ні?
- Я гадаю, ніяк не заважав, тому що, окрім концертів, виступів, репетицій, занять у музичній школі, я завжди мав час пограти з друзями у піжмурки, футбол. Тому я дуже вдячний батькам за те, що вони вибрали для мене такий шлях, і вважаю, що моє дитинство було досить щасливим.
- Чи бувають у тебе такі дні, коли ти прокидаєшся зранку і думаєш: «Ну як мене вже ця музика дістала! Може чимось іншим зайнятись чи як?»
- Я щасливий, що співаю. Але шоу-бізнес – все-таки складна річ, бо є шоу і є бізнес. Після закінчення школи я вступив до Тернопільського національного економічного університету саме для того, щоб більше розумітися на цьому, навчитися бізнесу, економіці.
- З цього можна зробити висновок, що гонорари за виступ ти порахуєш безпомилково! Взагалі у тебе дуже позитивний білий і пухнастий образ і, здається, ти ніколи не дратуєшся. Але хіба не буває такого, що колеги по сцені тебе із заздрості покритикують і через це погіршується настрій?
- Таке траплялося, коли я був трохи молодшим, тобто ще десь у школі. Наприклад, коли я готувався до уроку, вчив вірш, якесь слово забув і мені занижували оцінку, то тоді я, звичайно, хвилювався. Усі творчі люди є дуже замкнутими і тому, якщо вони навіть будуть заздрити, то ніколи цього не скажуть в очі. Тому, можливо, якась критика є, але ніхто мені особисто цього не казав.
- Ти не жалкуєш, що став співаком?
- Перш за все хочу сказати, що бути артистом не так легко. Тому що це передбачає дуже напружений графік: постійні репетиції, записи, концерти… «плюс» у мене ще навчання. Звичайно, це дуже виснажує, бо вільного часу практично немає, постійно треба працювати, щоб бути на крок попереду від усіх. Коли ти даєш «живі» концерти тривалістю година-дві, безперервно співаєш десятки пісень, то виснажуєшся і фізично. Багато хто порівнює працю співака з роботою шахтаря. Це справді дуже важка праця, яка загартовує, і, я гадаю, сильно впливає на подальше життя.
- Ти вже розлякав людей і вони у шахтарі та артисти точно не підуть. Що порадиш співакам-початківцям?
-Тим, хто мріє, хоче і планує займатися музикою, кому це дуже подобається, потрібно передусім налаштувати себе працювати до кінця і зрозуміти одну просту істину: «Все, що робиться, повинно бути на всі 100!»
- Більшість артистів нарікають на те, що минулий рік був для них не надто успішним, але тобі 2012 подарував багато перемог і творчих подарунків. Розкажи про це.
- 2012 рік для моєї творчості видався дуже насиченим і, гадаю, досить вдалим. Ми випустили відео, над яким працювали протягом всього року, і яке було дуже позитивно сприйняте глядачами. Тільки на моєму відео каналі в YouTube його переглянули близько трьох мільйонів людей. Я б хотів подякувати прихильникам і глядачам, які подивилися це відео. Я щиро вдячний за оцінку моєї творчості і за те, що ви сприймаєте і розумієте все те, що я прагну вам донести. Також цей кліп переміг у номінації «Найвидовищніший кліп року». Його зйомки тривали всього-на-всього 4 дні, а монтаж - майже цілий рік. Я дуже дякую Chupacabra Production за цей геніальний і масштабний відео проект.
- У тебе зараз переважно англомовний репертуар. Ти займаєшся англійською мовою додатково?
- Я дуже люблю англійську мову, я навчався у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Можливо, одним з факторів, який вплинув на розвиток та вдосконалення моєї англійської, також стало те, що я слухаю дуже багато різнопланової закордонної музики.
- Едуарде, з такими класними кліпами, як у тебе, важко вибрати один улюблений, але у тебе напевно такий є?
- Мені подобаються всі мої відео, навіть ті, які знімались на початку моєї співочої кар’єри. Щоправда, у мене якась особливе ставлення до кліпу «Берега», тому що у цьому відео мені вперше довелося проявити неабиякі акторські здібності. Я зіграв поганого хлопця, який викрав дівчину і на великій швидкості втікає від переслідувачів. Але, якщо подивитися статистику переглядів моїх відео, то глядачам більше подобається кліпи Invincible і I'll Never Let You Go, в яких я теж із задоволенням знімався. Тому що у кожному з цих відео присутня дівчина, ти граєш нову роль, переживаєш нові емоції, нові почуття…
- Тобі дуже пощастило, що твоя сім’я підтримує твою музичну мрію і з дитячих років усіляко допомагає на шляху до її здійснення. Це правда?
- Коли це все тільки починалось, коли батьки вирішили віддати мене на поглиблені заняття з вокалу, то мама зайняла місце стиліста, тобто вона повністю займалася моїм іміджем, тато приділяв увагу всім організаційним питанням, старша сестра дбала про мій внутрішній стан, про те, як я доношу свої думки до слухачів-глядачів, як я передаю емоції, а коли з’явилась менша сестричка, то вона просто мене надихала, додавала мені радості, нових емоцій… саме з її появою я став більш дорослим.
- А як тобі стільки років працювати з батьком-продюсером?
- Скажу чесно, це не завжди легко, тому що інколи це переходить на особистий рівень. Однак у нас дуже дружні стосунки, за що я йому дуже вдячний. Тато завжди прямо говорить, що йому сподобалось, а що ні. Ми вміємо правильно сприймати критику і всі рішення ми приймаємо разом. Я ніколи не думав над тим, що в мене може бути інший продюсер. Я дякую батькові і всій нашій команді за все, що вони для мене роблять і думаю, ми й надалі працюватимемо разом.
- Правда, що у тебе багато дівчат і вони тобі набридають?
- Взагалі не розумію, як дівчата можуть набридати. Звичайно, є якась увага, деякі прояви цікавості і я завжди це сприймаю позитивно, аджк ставлю себе на їхнє місце. Наприклад, якщо мені сподобалась якась дівчина, то я ніколи не чекаю на її перший крок, я роблю це сам.
- То що у тебе на любовному фронті? Тільки давай відверто і без віджартовування!
- Я ще не знайшов своєї другої половинки, тому моє серце відкрите для всіх бажаючих (сміється).
- А якими повинні бути ці бажаючі?
- У мене немає такого, що більше подобаються блондинки чи брюнетки. Кожна дівчина по-своєму цікава, у кожної є своя родзинка, тобто хтось привертає увагу красивими очима, хтось руками, хтось ще чимось (сміється) Якби це банально не звучало, але внутрішній світ і душа – для мене це найважливіше.
- Відомо, що навіть професіонали хвилюються перед виступом. Ти як рятуєшся від подібних переживань?
- Ще з дитинства у нас з татом є така «фішка» - перед будь-яким конкурсом чи виступом ми граємо гру «Шла собака по роялю». Це завжди відволікає від непотрібних думок і допомагає вийти на сцену, щоб сповна віддатися глядачам. Це потрібно робити у кожній пісні, тому що якщо ти не віддаватимеш публіці своєї енергії ніхто цього не сприйме. Звичайно, у році ти можеш покричати, відкрити душу, якось пострибати. В денсі ти можеш більше порухатися. Я меломан і слухаю досить багато різної музики. Еталонами для мене є, звичайно, Майкл Джексон і Енріке Іглесіас.
- Чи готовий ти до шаленого ритму в творчому житті, якщо, наприклад, вже завтра ти прокинешся популярним на увесь світ, а, як відомо, у знаменитостей немає часу на відпочинок. Постійні гастролі, зйомки, інтерв’ю.
- Враховуючи те, що я на сцені з самого дитинства, то, певною мірою, готовий до такого шаленого графіку, коли ти зранку встаєш, відразу виходиш на сцену, після обіду знову на сцену. Потім сідаєш на потяг, їдеш в інше місто, зранку знову встаєш, репетиція чи знову на сцену, і так концерт за концертом. Я до цього звик, ще з дитинства мене до цього готували. Тобто, можна сказати, школу підготовки я вже пройшов. Своїм досягненням я вважаю те, що люди шукають, завантажують і слухають мої пісні, переглядають інформацію в інтернеті. Я дуже вдячний, особливо дівчатам, за те, що вони створюють фан-сторінки, фанклуби у соціальних мережах. Це допомагає розширити коло моїх слухачів.
- Всі знають що напружена нервова робота доводить людей до шкідливих звичок: алкоголь, цигарки, наркотична залежність – невід’ємна складова життя більшості артистів. Як у тебе з цим?
- Кожна людина свій вільний час використовує так, як вона вважає за потрібне. Хтось любить випити, хтось любить подуріти. Наприклад, я люблю займатися спортом, усю сім’ю залучаю до активного проведення вихідних, тому, чесно кажучи, ніколи не мав часу на погані звички.
- А що ти скажеш про екстремальні види спорту? Хочеш стрибнути з банжі чи літака?
- Це дуже цікава для мене тема, я дуже люблю спорт, люблю футбол, волейбол, теніс, плавання, кататися на сноуборді, водних лижах, вейкборді, скейтборді. З дитинства мрію стрибнути із парашута. Пізнати відчуття невагомості, коли ти летиш і тебе нічого не тримає, ти ні на що не опираєшся, не стоїш на своїх двох, а летиш і відчуваєш: ти володар світу! З банджі-джампінгу теж хочу, але моя сім’я за мене дуже хвилюється, тому наразі я від цього утримуюся.
- У спорті ти прислухаєшся до порад батьків і бережеш їх нервову систему. Цікаво, що вони скажуть, якщо ти приведеш додому дівчину, яка їм страшенно не сподобається і повідомиш: це моя дружина.
- Зважаючи на те, що у нас дружні стосунки, перш за все, батьки спробують знайти не негатив, а позитив. Впевнений, вони задумаються над тим, чому я вибрав саме її, що мене приваблює і чому саме вона. Я гадаю, вони ніколи не будуть проти мого вибору.
- Любиш смачненько попоїсти?
- Я прихильник маминих страв. Не впевнений, чи я гурман, я просто іноді люблю смачненько попоїсти, більш за все я люблю мамині страви. Дуже люблю гречку, люблю салат із свіжої капусти, вівсяну кашу, джеми, варення, компоти, все що приготовано дбайливими руками.
- Дивно, що я досі не бачив тебе серед учасників програми М. Поплавського, де він подає різні страви і закликає готувати тільки українське. Нічого, ще побуваєш там, якщо звісно вмієш готувати. Чи ти парубок моторний лише у поїданні?
- Я сам можу приготувати борщ, суп, картоплю, вареники. До речі, на першому курсі навчання в університеті, після кожного екзамену я робив своїй сім’ї сюрприз: робив власноруч вареники з різною начинкою. Після того, як я закінчив перший курс, мама сказала, що на 2 курсі чекає на щось складніше.
- Ти поки твориш у Тернополі і поки не плануєш пускати коріння в Києві?
- Майже усе своє життя я їжджу на концерти, буваю в різних країнах, але завжди повертаюся у рідне місто. І хочу сказати, що покидати його не збираюся, тому що це рідний Тернопіль, я його дуже люблю і так затишно, як там, себе ніде не почуваю.
- Коли востаннє і куди ти їздив?
- Після участі у відборі на «Євробачення», ми вирішили трошки відпочити і поїхати до моєї подруги Терези до США, а саме у Голівуд. Ми завітали в студію UNIVERSAL, нас це надихнуло на зйомку нового відео, і ми вирішили прямо там, як кажуть, не відходячи від каси, зняти невеличкий кліп. Я думаю, відео Вам дуже сподобається і ви будете голосувати за нього в хіт-параді Навсі100.
Помилковий заголовок — Tlefhl Hjvfy.nf ghj lbnbycndj? ije-,spytc s ,fnmrf-ghjl.cthf
Теги: Едуард Романюта, Invicible, співак, Chupacabra
ПодіїПодії
Сьогодні іменини святкують:
Галактіон, Григорій
