Водневі двигуни стануть доступнішими

Спеціалісти невеликої британської венчурної фірми Acal Energy стверджують, що знайшли спосіб радикально знизити вартість експлуатації автомобільних двигунів, які працюють на водні.

«Ми переконані, що це прорив історичного значення, — розповідає представник компанії Брендан Білтон. — Бар'єр подоланий. Шлях до масового використання нової технології відкритий».

Принцип роботи водневого двигуна відомий давно. Замість бензину в автомобіль повинні завантажуватись батареї, які містять водень у вигляді сполук з іншими речовинами. Потім він виділяється в ході хімічної реакції і служить паливом.

Головні переваги — практична невичерпність запасів водню на Землі і екологічність: замість CO2 двигуни нового типу викидають нешкідливий пар.

Досі основна проблема полягала в тому, що обов'язковим елементом водневих батарей являлась дорога платина, інакше вони були вкрай недовговічними. Хіміки Acal Energy знайшли спосіб замінити платину рідким розчином солей металів.

Фірма має намір запатентувати своє досягнення і запропонувати провідним світовим автовиробникам, після чого, за оцінками експертів, «водневі» автомобілі зможуть надійти в продаж після 2020 року.

Відкриття було зроблено фактично випадково, в ході роботи над більш досконалим розчинником для хімчистки.

Раніше автоконцерн Hyundai оприлюднив план почати продажі «водневої версії» популярного хетчбека ix35. Toyota збирається представити концепт-кар з водневим двигуном в кінці поточного, а Daimler і Volkswagen — до 2017 року. Однак ці моделі не могли розраховувати на комерційний успіх через високу вартість.

Двигуни на основі технології Acal Energy будуть набагато дешевшими, зможуть проходити на одній заправці, залежно від потужності, від 450 до 650 км, а процес заміни батарей триватиме не довше, ніж заливка бензину в бак.

«Ідея виглядає захоплююче, — заявив професор Найджел Брендон з Лондонського Імперського коледжу. — Звичайно, їм треба ще дещо довести до пуття, але я не бачу, чому б вони не могли це зробити».

Розробники також мають переконати в перевагах нового бізнесу і споживачів. Серед широкої публіки живе думка про небезпеку водню, навіяна катастрофою дирижабля «Гінденбург» в 1937 році.

Але набагато серйозніша перешкода — величезні витрати на спорудження тисяч заправних станцій. Однак ентузіасти водневого двигуна сповнені оптимізму, наводячи як приклад Інтернет: як тільки виник масовий попит, світ покрився мережею оптико-волоконних кабелів, і гроші для цього знайшлись.