Ротор Оніпко може зробити революцію в українській енергетиці

Ротор Оніпко починає працювати при швидкості вітру 0,1 метра в секунду. Тоді як звичайні лопатеві вітряки починають крутитися в кращому випадку при швидкості 3 м/сек., А, як правило, 4-6 м / сек. (Хоча, в технічних умовах часто відзначають стартову швидкість 3 м/сек., Насправді це фінішна швидкість, при якій зупиняється розкручений вітряк). Втім, при швидкості вітру більше 15 м / сек. ККД ротора Оніпко і звичного лопастного вітряка стають однаковими. Однак у більшості регіонів України середня швидкість коливається в межах 2-6 м/сек. 

Для того щоб максимально ефективно використовувати силу вітряних потоків в кожному конкретному місці — встановлюється анемометр, який записує дані протягом певного часу. Завдяки цим показникам визначається, в якому місці і якої потужності оптимально встановлювати вітряк.
Специфіка ротора Оніпко полягає в тому, що не завжди чим вище він піднято — тим краще. Були випадки, коли в безвітряну погоду встановлений над землею ротор виробляв більше енергії, ніж піднятий на 15-метрову висоту. Так буває тому, що в безвітряну погоду над землею переміщуються повітряні маси внаслідок різниці тиску і температури. 

Ще одна особливість ротора Оніпко полягає в тому, що він ефективніше виробляє енергію на перепадах швидкості вітру. Тобто, якщо, наприклад, якийсь час його швидкість становила 1 м/сек., А потім 7 м/сек., То це в 400 (!) Разів ефективніше, ніж коли аналогічний час вітер постійно дме з однаковою швидкістю — 4 м/сек. Під ротор Оніпко розроблений спеціальний генератор енергії, який перетворює в електричний струм малі обороти рухомої частини конструкції. 

У лабораторії Української Академії Наук розроблені моделі різних розмірів роторів Оніпко. Проведена кропітка робота з визначення оптимальної форми для різних діаметрів ротора. Справа в тому, що просте копіювання моделі (збільшення-зменшення розмірів) автоматично не зберігає оптимальний ККД пристрою. Це показали досліди в аеродинамічній трубі. За їх результатами були визначені оптимальні форми конструкції для різних діаметрів ротора. 

Вони в КБ Оніпко розроблені, так сказати, на різні випадки життя . Наприклад, невеликий ротор - розміром з побутовою вентилятор - може стояти на балконі, виробляючи до 200 ват енергії. Цього достатньо, щоб живити дві старі стоватние лампочки або кілька енергозберігаючих. Або сучасний комп'ютер з телевізором. 

Триметровий ротор здатний давати потужність до 3-х кіловат при сильному вітрі (оптимальний варіант його установки — підняти вище дерев і дахів навколишніх будинків). В середньому за місяць він виробляє близько 300 кіловат-годин електроенергії. Більшості домоволодінь одного такого вітрогенератора вистачить для повного забезпечення всіх побутових електроприладів, крім опалення. Два-три таких ротора забезпечать ще й опалення будинку в зимовий період. Поки процес виробництва не поставлений на комерційну основу (існує тільки в експериментальних цехах) про його вартість можна говорити досить умовно. Такий ротор можна виготовляти з різних матеріалів. Перші зразки були склеплені з алюмінієвих листів. Вага 3-кіловатного ротора (самого механізму без щогли і генератора) становив близько 40 кілограмів. Зараз існують різні варіанти матеріалів для виготовлення ротора Оніпко — пластик, акрил і т.д. За розробками та кресленнями Олексія Оніпко ротори виготовляють з акрилу на підприємстві, яке спеціалізується на виготовленні сантехніки. Акриловий ротор важить близько 18 кілограмів, має приємний естетичний вигляд, може бути пофарбований в різні кольори за бажанням замовників.

Поки вартість виробництва не визначена. Однак можна вже приблизно можна визначити, що йдеться про кілька тисяч гривень. Для автономного енергозабезпечення рядового домоволодіння крім самого ротора потрібен ще інвертор і акумулятор. В Україні розробляють акумулятори, найбільш адаптовані для зберігання енергії від ротора Оніпко. Вони виготовлені на сухих сумішах, можуть бути встановлені в будинку. Звичайно, про собівартість такої конструкції, яка забезпечувала б автономне енергопостачання окремого будинку, говорити можна дуже приблизно. Проте вже ясно, що мова йде про тисячі (а не десятках або сотнях) гривень. 

Враховуючи це, дивує яка слабка зацікавленість серійним впровадженням винаходу з боку нашої влади і підприємців. Хоча ротором Оніпко активно цікавляться і в Європі, і в Азії. На Всесвітньому конкурсі з відновлюваної енергетики, який проходив у 2013 році в Нюрнберзі, ротор Оніпко визнаний кращою розробкою в світі, він отримав Гран-прі "Зелений Оскар". Недавно Українську Академію Наук відвідала делегація з Китаю, яка запропонувала випускати ротор в Піднебесній. Враховуючи нинішню ситуацію в Україні, залежність від енергоносіїв (насамперед російського газу), впровадження таких винаходів повинно в першу чергу турбувати державні голови та представників бізнесу.
У разі введення в масове виробництво цього винаходу кожен будинок можна зробити енергонезалежною, а отже і всю Україну. Реально можна буде відмовитися не тільки від електропроводів, але і від використання побутового газу, показавши, таким чином, енергетичну фігу олігархам і насамперед кремлівської влади.