Ідеали жіночої краси в різні часи

10. Ідеалом краси Давнього Єгипту була струнка і граціозна жінка з повними губами і величезними мигдалеподібними очима. Щоб розширити зіниці і додати блиск очам, в них крапали сік з рослини «беладона». Найкрасивішим кольором очей вважався зелений. Але це рідкісний колір. Креативні єгиптянки обводили очі зеленою фарбою з вуглекислої міді. Для завершення образу вони фарбували в зелений колір нігті на руках і ступні ніг.

9. Жінки майа фарбували тіло червоною маззю, в яку додавали дуже липку і пахучу смолу. Після такої процедури вони ставали ошатними і пахучими. На обличчя також наносилися різні фарби.

8. Ідеал краси в Давньому Китаї - маленька, тендітна жінка з крихітними ногами. Жоден пристойний китаєць не взяв би за дружину дівчину з великим розміром ноги. Щоб ніжка залишалася маленькою, дівчаткам дуже тісно бинтували стопу, щоб вона переставала рости. До речі, головним достоїнством чоловіка в Китаї вважалось довге волосся, яке заплітали в химерні коси.

7. У Стародавній Греції існував культ тренованого тіла. Еталоном гарного тіла в греків стала скульптура Афродіти: зріст - 164 см, об'єм грудей - 86 см, талії - 69 см, стегон - 93 см. За канонами грецької краси прекрасне обличчя - це прямий ніс і великі очі.

6. У Стародавньому Римі панував культ світлої шкіри і білявого волосся. Саме римлянки першими оволоділи секретом знебарвлення волосся. Його протирали губкою, змоченою маслом з козячого молока і золою букового дерева, а потім знебарвлювали під променями сонця.

5. У Середньовіччі земна краса вважалася гріховною, а насолода нею - забороненою. Блондування волосся проголосили нечестивим заняттям. Фігуру ховали під шаром важких тканин, а волосся - під чепчиком. Тоді Ідеалом середньовічної жінки була пресвята діва Марія - подовжений овал обличчя, величезні очі і маленький рот.

4. На початку XIII століття почався культ поклоніння "прекрасній дамі". Жінку тепер порівнюють з трояндою - вона ніжна, тендітна і витончена. До речі, з цієї причини в моді - маленькі груди.

3. В епоху Відродження красивими вважалися жінки з блідим кольором обличчя, стрункою «лебединою шиєю» і високим чолом. Для подовження овалу обличчя дами виголювали волосся спереду і вискубували брови, а для того, щоб шия здавалося якомога довшою, голили потилицю.

2. В епоху Рококо головний акцент робився на зачіску, це час розквіту чудес перукарського мистецтва. Дороге задоволення, яке намагались зберегти якомога довше: тижнями не зачісуватися і не мили голову. Королева Іспанії Ізабелла Кастильська якось зізналася, що за все життя милася всього двічі - при народженні і в день весілля.

1. XX століття. Життя змінилося. Зараз найбільше цінуються розум, енергія і вміння заробляти гроші, а головним надбанням жінки вважається свобода. Втім, історики моди сходяться на тому, що в майбутньому можна буде визначити ХХ століття - століттям коротких жіночих зачісок і культу дистрофії.