18 тез про виховання дітей від відомого психолога

Настільки просто, доступно, зрозуміло пояснює вона батькам непрості теми в дитячій психології.

Слова автора зачіпають за живе і змушують нас, батьків, працювати над взаєминами, а не просто чекати, що все налагодиться. Ми пропонуємо вам 18 висловлювань Юлії Гіппенрейтер. Ці поради не завадить роздрукувати і повісити на видному місці, щоб можна було переглядати їх кожного дня.

- Непослух – єдине, що дитина може протиставити неправильному поводженню з нею.
- “Проблемні”, “важкі”, “неслухняні” і “неможливі” діти так само, як і діти “з комплексами”, “забиті” або “нещасні” – завжди результат неправильно сформованих стосунків у сім’ї.
-Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, а просто так, просто за те, що вона є!
-Чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини – це зовсім не дресура. Батьки існують не для того, щоб виробляти у дітей умовні рефлекси.
-Чим частіше батьки дратуються на дитину, обсмикують, критикують її, тим швидше вона приходить до узагальнення: “Мене не люблять”.
- Дисципліна не до, а після встановлення добрих стосунків, і тільки на цій базі.
- Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви будете повідомляти їй: “З тобою все в порядку! Ти, звичайно, впораєшся! “… Інша справа, якщо вона натрапила на серйозну трудність, яку не може подолати. Тоді позиція невтручання не годиться, вона може принести тільки шкоду.
- Якщо дитині важко і вона готовуаприйняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що вона не може виконати сама, інше дайте робити їй самій; з освоєнням дитиною нових умінь поступово передавайте їх їй.
- Особистість і здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом.
- Підліткова мода подібна вітрянці – багато дітей її підхоплюють і переносять в більш-менш серйозній формі, а через пару років самі ж посміхаються, озираючись назад. Але не варто батькам у цей час конфліктувати зі своїм сином або дочкою.
- Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати “свідомою”.
- Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю!
- Можна висловлювати своє невдоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому. Можна засуджувати дії дитини, але, не її почуття. Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття її.
- Небажана поведінка дитини є нормальною реакцією на ненормальні умови життя.
- Сувора мама емоційно відгороджена від дитини, принаймні, дитина так відчуває.
- Дайте дитині бути самою собою. Чи не підштовхуйте її весь час. Не вчіть її. Не читайте їй нотацій. Не намагайтеся її звеличувати. Не змушуйте її робити що б то не було!
- Самопізнання і самовиховання – це перший обов’язок батьків і вчителів, якщо вони претендують на виховання дитини. Без цієї особистісної роботи вони, замість того, щоб вводити дитину в культуру, навантажують її власними проблемами.
- У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити – це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її стан, “чуєте” її.
- Не вимагайте від дитини неможливого. Замість цього подивіться, що ви можете змінити навколо себе.