Чи можна пити воду з крана?

Усім відомий факт, що вода є однією з найпоширеніших видів матерії на Землі, якою вкрито більшу її частину у вигляді водойм, льодовиків і снігу. Багато води є в атмосфері та в земній корі. Вода входить до складу гірських порід і всіх живих орагнізмів. Однак, нею так просто не нап’єшся! Запас прісної води становить всього 3% від загального об'єму і не вся вона придатна для щоденного споживання людиною, передусім, через забруднення.

У Вроцлаві є унікальний центр знань про воду Hydropolis у вигляді експозиції, розташованої в підземному резервуарі чистої води, який збудований ще у ХІХ столітті. І найбільше враження на мене склав інтерактивний стенд, який наочно демонструє склад води в людському тілі. Немовля — 75%, людина похилого віку — 50%. При чому, головний мозок містить близько 75% води, а плазма крові — понад 90%! Окрім підтримки водного балансу в організмі, величезне значення має склад і властивості води, яку ми споживаємо.

1. Банально, але вода має бути прозора і чиста в прямому значенні цього слова. Без грибів, паразитів, бактерій, вірусів, токсинів, нітратів і тяжких металів. А ще без запаху і присмаку. І навіть, якщо у вас вдома є мікроскоп, ви не будете перевіряти кожну порцію води, яку вам доставили “фірмовою вантажівкою” у цистерні під назвою “чиста вода”.

2. Загальна мінералізація і твердість води відображають у ній вміст всіх мінералів та окремо солей кальцію і магнію. Це легко вимірюється TDS-метром в частинках на мільйон частинок води (ppm) і, якщо не брати до уваги окремі, в тому числі лікувальні, особливості, то показник має бути наближеним до нуля. Справа в тому, що основна частина неорганічних мінералів, які знаходяться у воді перебувають у таких формах, які погано засвоюються нашим організмом і розглядати мінеральну, а ще гірше тверду воду як джерело мікро- та макроелементів — погана ідея. Для прикладу кальцій у вигляді гідрокарбонату (який у воді зазвичай домінує) при нагріванні, або під дією навіть слабкої оцтової кислоти розкладається на вуглекислий газ і малорозчинний карбонат кальцію, який в свою чергу містить 40% елементарного кальцію, але засвоюється організмом людини вкрай погано, а в чайнику створює накип. Необхідні мінерали слід брати з цільних збалансованих продуктів харчування, у крайньому ж випадку — з добавок у хелатній формі, що засвоюються майже повністю.

3. Водневий показник вказує на ступінь кислотно-лужного балансу. Вимірюється pH-метром, або тест-смужками і при умовній рівновазі = 7. В організмі людини лише органи, які зазвичай є захистними бар’єрами знаходяться в кислому серидовищі і мають pH нижче 7, а решта організму функціонує у більш лужному. Зокрема, pH крові на протязі всього життя підтримується строго в межах 7.35 - 7.45. І, якщо підтримка більш кислого серидовища забезпечується з легкістю, зокрема, за рахунок кисню через дихальну систему, то для лужного, організму потрібні окремо накопичені внутрішні ресурси і зусилля. Тому, попри підтримку механізмів саморегуляції, в першу чергу важливо зменшити на них навантаження. Вода, як окремо вжитий нутрієнт, здатна і повинна давати більш лужну реакцію. Відбувається це за рахунок мінералів-основ, які у водному розчині дисоціюють з утворенням гідроксид-іонів і діють як буфер, запобігаючи процесу окислення. А от яких і скільки — окреме питання. Там, де домінує кальцій, який “бере” pH своїм об’ємом, вода не може претендувати на еталон якості. І лише збалансований склад кількох мінералів виглядає більш доцільно. Ще один підхід — активація (іонізація) води електролізом, який за умови вмісту у демінералізованій воді мізерної долі лугів (харчова сіль чи сода) за короткий період часу дає адекватне значення pH. Доречі, чорна сіль “Кала Намак” виглядає найбільш збалансованою, оскільки містить не лише чистий хлорид натрію (NaCl).

4. Окисно-відновний потенціал. Вимірюється ORP-метром у мілівольтах і віддзеркалює здатність води до приєднання, або віддачі електронів у відповідних реакціях. Кров та міжклітинна рідина завжди несуть негативний заряд в районі -100 мВт (антиоксидант), а от практично вся питна вода — позитивний (вільний радикал) і, часто, понад +300 мВт. Тобто така вода (в народі кажуть мертва) на шляху до засвоєння організмом відбирає в нього енергію (електрони) і здійснює закислення. Вийнятки в природі становлять деякі підземні води за рахунок аніонів мінеральних речовин. В побуті, розведені у воді органічні кислоти, зокрема аскорбінова кислота (вітамін С), здатні зменшити позитивний її потенціал, але, через слабкий концентрат, ні разу не здатні зробити його достатньо від’ємним. А саме вода з від‘ємним потенціалом бере на себе відновлювальні функції організму, віддаючи йому енергію у вигляді зайвих електронів. Електроліз в класичному вигляді — не варіант, оскільки при дуже помірному зменшенні потенціалу, занадто сильно піднімає pH. Японський тренд останнього часу — генератори водню на основі протоно-обмінної мембрани, які за 5 хвилин перетворюють стакан води в потужний антиоксидант — водневу воду (до -1000 мВ!). З прогнозами росту CO2, я вже не здивуюсь, якщо незабаром з’являться і побутові генератори “кисневого повітря”.

5. Про температуру води. Якщо коротко, то організм не чайник для її нагрівання і, в більшості випадків, вживаючи холодну воду, ми платимо строго по тарифу власного здоров’я.

6. І найголовніше! Вода це не концентрат, а розчинник. І чим менше у ній складних сполук, тим простіше організму її засвоїти і застосувати для своїх внутрішніх біохімічних процесів.
Дистильована чи відфільтрована зворотним осмосом вода не містить шкідливих домішок і зайвої мінералізації, але й не є кінцевим продуктом до безпосереднього вживання, оскільки, позбавлена лугів, “тримає” вуглекислий газ, що робить її кислою і позитивно зарядженою.

А яку воду п’єте ви?